Ефективна робота вихователя

Про віднайдення власного ресурсу після карантинної ізоляції

Ми вже досить давно перебуваємо на карантині. А це означає ізоляцію, обмеження вільного спілкування тільки рамками сім’ї, звуження кола розваг, лімітовані можливості для прогулянок, заборона користуватися звичними і приємними послугами вуличних кафе і крамничок.

Ми по різному ставимося до цього, пристосовуємося, організовуємо свою роботу та дозвілля.

У підсумку – уже звикли до сьогоднішнього стану та з нетерпінням чекаємо закінчення карантину.

Але і таке бажане закінчення обмежень може викликати відчуття тривоги, порушення сну, перевтому. Тобто – симптоми важкої адаптації до нових (це після двох місяців дистанційної роботи, навчання, відпочинку) умов життя і діяльності.

Тому ознайомтеся з рекомендаціями, які допоможуть подолати негативні наслідки зміни умов.

1. Насамперед, згадайте свій звичний розпорядок дня, коли Ви ходили на роботу і мали тільки два вихідні на тиждень. Починайте регламентувати день за тим розпорядком: прокидайтеся, як раніше, здійснюйте ті самі ранкові ритуали. Якщо є можливість – збільшіть фізичні навантаження. Хоча б робіть зарядку, щоб організм привести в тонус.

2. Якщо Ви обмежили не тільки особисте спілкування, але й віртуальне – починайте його відновлювати. Поспілкуйтеся з друзями та колегами, зателефонуйте знайомим. Використовуйте відеозв’язок – благо, для цього є всі можливості.

3. На початку активної трудової діяльності Ви будете стомлюватися, щось буде викликати роздратування, щось – розчарування. Але не переймайтеся дуже – це природня реакція організму, симптоми адаптації. Для того, щоб швидше звикнути, не перевантажуйте себе завданнями на роботі і розширенням обов’язків вдома. Пару тижнів попрацюйте у режимі економії сил. Давайте собі можливість відпочити, зайнятися улюбленою справою, почитати, поспати, врешті-решт. Адже перехід до іншого способу життя – це вже стрес. І потрібно мати сили, щоб його подолати.

4. Згадайте найкращі моменти свого спілкування, роботи, занять із дітьми. Налаштуйтеся на позитив і творчість.

5. Прийшовши на роботу, почніть із наведення порядку на робочому місці. Це дозволить думці активізуватися, Ви зможете об’ємно «побачити», що потрібно зробити і з чого почати. Недарма кажуть: «порядок в домі – порядок у голові».

6. Прогляньте свої заплановані заходи – можливо, десь не вистачає матеріалу, десь – готовий матеріал потрібно доповнити у зв’язку із сьогоднішніми обставинами, або змінити, як неактуальний.

7. Визначившись із завданнями, розбийте їх на короткострокові цілі – так легше буде впоратися, швидше прийти до мети. Радійте кожному своєму успіху, відмічайте досягнення, не будьте до себе занадто суворі та вимогливі – любіть та поважайте себе. Якщо потрібно – обов’язково зверніться по допомогу, навіть якщо Вам здається, що питання не таке вже й важливе, але воно викликає у Вас сумніви чи труднощі.

8. Слідкуйте за своїм фізичним та емоційним станом. Не налягайте у перші ж дні на фізкультурні вправи, входьте у активний спорт поступово, щоб не було перевтоми. Намагайтеся контролювати і свій емоційний стан – більше позитивної інформації, прогулянок, задушевних розмов. Будьте уважними і до своїх рідних та близьких, адже після карантину та ізоляції є вірогідність розвитку депресій, тривожних станів, проявів сильного стресу.

Надіюся, що у ваших сім’ях усі здорові, що у ваших душах – спокій і рівновага, у ваших стосунках – тепло і доброзичливість.

Терпіння вам, натхнення і сили перебороти труднощі адаптації і знову відчути насолоду від роботи!

Шановні колеги!

Не секрет, що робота з людьми вимагає величезних затрат енергії і сили.

Ми часто шукаємо резерви зовні - у вихідних, відпустках, вечірніх відпочинках - у кожного свій рецепт, та й результату ми досягаємо кожен свого.

Але є ще один величезний резерв наших сили, терпіння, витривалості - ми самі. Інше питання - як ми використовуємо цей резерв. Чи ми ставимося до себе бережно, з розумінням і поблажливістю. А чи перебуваємо у полоні стереотипів.

Щодо цього питання, то мені дуже сподобалися поради спеціаліста в області душі і самоусвідомлення. Пропоную вам його поради. Їх небагато - я намагалася вибрати найактуальніші, читання займе декілька секунд. Але, якщо текст змусить вас задуматися - значить, ми на шляху до себе!

Мудрі поради психолога Михайла Литвака

Михайло Литвак – один із визначних психологів і лікарів-психотерапевтів міжнародного рівня, розробив і першим почав застосовувати на практиці систему вирішення конфліктів під назвою «психологічне айкідо».

Головна мета цієї концепції – навчитися розбиратися в людях і в собі.

Поради сформульовані у гумористичному тоні, сповнені досить глибоким філософським змістом, спонукають до роздумів і допомагають прийти до досить простого висновку – потрібно любити і поважати себе, можна не робити добра, головне – не робити зла!

Ось поради відомого психолога, які допоможуть у вирішенні багатьох життєвих питань:

1. Ніхто нікого не кидає, просто хтось іде вперед. Той, хто відстав, вважає, що його кинули.

2. Гризи граніт науки, а не горлянку своєму ближньому, якщо вже хочеться щось гризти.

3. Депресія для того і дана людині, щоб подумати про себе.

4. Якщо людина нічого доброго не може сказати про себе, а сказати хочеться, вона починає говорити погане про інших.

5. Якщо ви добре думаєте про себе, тоді навіщо вам потрібно, щоб ще хтось добре думав про вас.

6. Краще спілкуватися з гарною книгою, ніж з порожньою людиною.

7. Здатність любити і добре переносити самотність – показник духовної зрілості. Все найкраще ми робимо, коли знаходимося наодинці із собою.

8. Я не знаю шляху до успіху. Але я знаю шлях до невдачі — це бажання сподобатися всім.

9. Немає чоловічої або жіночої логіки, є вміння або невміння грамотно мислити.

10. Хочеш дізнатися, хто твій головний ворог? Подивися в дзеркало. Повоюй з ним — інші розбіжаться.

11. З друзями спілкуватися приємно, а з ворогами — корисно.

12. Є єдина поважна причина розриву відносин і звільнення з роботи — неможливість особистісного зростання в умовах, що склалися.

13. Незріла особистість часто знає, але не вміє. Зріла не тільки знає, але і вміє. Тому незріла особистість критикує, а зріла робить.

14. Не ганяйся за щастям, а знайди те місце, де воно водиться. І щастя само тебе знайде. Можу підказати те місце, де водиться твоє щастя, — це ти сам. А шлях до нього — максимальний розвиток усіх твоїх здібностей.

15. Щастя — це «побічний продукт» правильно організованої діяльності.

16. Якщо ти комусь хочеш щось довести — значить, ти живеш заради того, кому хочеш це довести. Якщо ти живеш заради себе, то тоді немає необхідності комусь щось доводити.

17. Добийся успіху — пройдуть образи.

8 золотих правил психогігієни.

1 правило – «Я – Є!».

«Я - Є» - це найголовніше і першорядне правило психогігієни. Без усвідомлення власної автентичності людина не може як слід усвідомити свої права і навчитися бачити в своєму «Я» і своєму унікальному житті - найвищу цінність. Навчитися бути собою, усвідомлювати власне існування - значить зрозуміти, хто ви, чого хочете і для чого ви тут. Уміння і звичка відчувати власну присутність в бутті дає можливість знайти смак до життя, відчути інтерес до пізнання світу і пробудити в собі приховані резерви психіки.

2 правило – «Я себе люблю!»

Любов і повага до себе - основа здорової психіки. Це стан вдячності і подяки самому собі, який виростає з відчуття «Я – Є» і продуктивних дій, що підтримують фізичний, психологічний і духовний ріст. Любов до себе динамічна - вона стає глибше одночасно з духовним дозріванням. Любити себе - це функція психіки, подарована природою - це частина системи самовинагороди, що розвинулася в ході еволюції. Навчитися вміло нею користуватися - значить прийняти дар природи і тим самим поліпшити якість життя і досягти психічного благополуччя.

3 правило – «Я дотримуюся чистоти думок!»

Навчитися звільняти розум від деструктивних думок, які шкодять психічному здоров'ю, - значить очистити сприйняття, звільнити його від помилок, змінити світогляд, позбутися обмежуючих установок. Перехід з звичного мислення на здорове (саногенне) вимагає підготовки і самоконтролю, для цього можуть знадобитися деякі психологічні техніки, робота з переконаннями і засвоєння принципів асертивності (здатність оптимально реагувати на критику та вміння рішуче говорити собі та іншим «ні», якщо цього вимагають обставини). Всі ці дії нададуть оздоровчий вплив на психіку, допоможуть позбутися внутрішніх суперечок, розвинуть упевненість в собі і поліпшать комунікативні здібності

4 правило – «Я зберігаю психічну рівновагу!»

Чути сигнали власної психіки й розумно керувати емоціями - значить забезпечувати захист психічного здоров'я від стресових станів і перевантажень. Як перебороти стресозалежність, повсякденну метушню, дратівливість і шкідливу звичку накручувати себе? Для цього важливо засвоїти одне з базових психогігієнічних правил - вміти в будь-якій життєвій ситуації зберігати психологічний баланс. Освоївши дієві алгоритми поведінки, ви легко зможете дотримуватися цього чудового правила, і ваш психоемоційний стан завжди буде залишатися адекватним обставинам, в яких ви перебуваєте.

5 правило – «Я дію розумно, гнучко та ефективно!»

Спробуйте відмовитися від звичних моделей поведінки - навчіться в ситуаціях, що змінюються, проявляти гнучкість. Завдання психіки - адаптуватися до умов навколишнього середовища для того, щоб знову і знову створювати навколо себе зону комфорту. Але перш, ніж покращувати якість життя, необхідно усвідомити свої базові життєві потреби. Для цього найкраще покластися на особистий досвід, набуті навички і свої відчуття. Завдання - перестати залежати від чужої думки, розхожих стереотипів поведінки і стати раціональним і самостійним, а до проблем навчитися ставитися творчо і з інтересом

6 правило – «Я керую ситуацією!»

У процесі формування особистості психіка стикається зі стресовими ситуаціями і травмується. Щоб уберегти себе від подальших травм, вона несвідомо озброюється так званими психічними захистами. Надалі саме вони заважають особистості розвиватися і створюють кордон. Відмовтеся від цих несвідомих захисних реакцій. Використовуйте набагато ефективніші інструменти для керування складними ситуаціями - наприклад, гумор, проектне мислення, критичне мислення, сублімацію (захисний механізм психіки, що є зняттям внутрішньої напруги за допомогою переспрямування енергії на досягнення соціально прийнятних цілей, творчість.), активну відкритість або ... позитивну агресивність (один із проявів асертивної поведінки — здатності людини відстоювати свою точку зору, не порушуючи моральних прав іншої людини).

7 правило – «Я правильно відпочиваю!»

Досить доводити себе до знемоги - навчіться відпочивати. Дотримуйтесь балансу між процесами напруги і розслаблення. Бережіть психічну енергію - вона не для метушні і тривожних думок, а для творчості і насолоди життям. Вчіться вчасно розпізнавати сигнали про перенапруження і втому, які вам надсилає ваша психіка, реагуйте на них вчасно. Не забувайте про своє право на відпочинок, навіть якщо ви працюєте в серйозній корпорації. Любіть себе - оптимізуйте свої трудові навантаження та дотримуйтеся режиму дня. А головне - навчіться мистецтву нічного сну.

8 правило – «Я насолоджуюся життям!»

Система само винагороди не повинна бути бездіяльною. Навчіться отримувати задоволення від життя - регулярно відводьте час для цього, важливого ​​і корисного для здоров'я вашої психіки, заняття. Зосереджуйтеся на приємних відчуттях і позитивних емоціях, колекціонуйте їх, накопичуйте в собі позитив - це оздоровить і зміцнить вашу психіку. Отримувати задоволення від життя - не просто хороша звичка, а ефективна практика психогігієни і профілактики психічних розладів.

Результати психодіагностики дітей-логопатів.

Дуже малий відсоток дітей було продіагностовано. Але, як на мене, показник дуже вагомий - майже 80% дітей отримали 0 за субтест "Уява". Уява і творчість - два дуже важливих надбання , що дають можливість діяти  неординарно, знаходити вихід з будь-яких  ситуацій, не впадати у відчай за будь-яких обставин. Скільки поколінь видатних вчених, педагогів, лікарів, акторів, письменників саме з дитинства отримали старт до творчої діяльності. Та й не видатні і невідомі серед нас запросто вирішать неординарну задачу - ми уміємо уявляти і творити. Цьому є багато пояснень. На мою думку, одне з них - ми не мали такої кількості іграшок, ігрових кімнат, готових матеріалів для творчості. Ми користувалися підручними матеріалами, природними - згадайте ляльки з кукурудзяних качанів, посуд з лопухів, гроші з листочків, пістолети з гілочок, рулі з лозин, коней з палиць....
Ось офіційні результати діагностики (без конкретних прізвищ)

Результати діагностики дітей-логопатів.

Продіагностовано 23 вихованців  4-5 років. Загальний високий рівень розвитку показали 12 із 23 дітей (52%); загальний середній рівень розвитку – у 8  із 23 дітей (39%); загальний низький рівень розвитку – 2 із 23 дітей (9%).

В процесі вивчення рівня розвитку психічних процесів у дошкільників – дітей-логопатів, було виявлено факт низького рівня розвитку уяви у дітей (у 18 вихованців із 23).

Рекомендації. Для розвитку уяви, а, відтак, творчості дітей необхідні підтримка і заохочення з боку батьків та вихователів, спонукання дітей до експериментування, пошукових дій, оригінальних рішень, виходу за межі зразка. Для цього у роботі з дітьми слід застосовувати такі методи, як створення проблемних ситуацій, які спонукають дитину шукати предмети-замінники, напівфункціональні предмети, пристосовувати природні матеріали; створення ситуацій ігрового характеру, які не мають готового способу рішення або його засоби відсутні. Розвитку уяви сприяє також читання і обговорення казок та дитячої літератури, коли дорослий просить змоделювати ситуацію типу: «А що було б, якби….?», «А як би ти вчинив, якби….?» і т.п. Стимулом до розвитку уяви є змагання з однолітками, яким керує дорослий: «Хто придумає цікавіше?», «Хто придумає інакше, ніж у товариша?». Ефективним шляхом розвитку уяви та творчості є інструкції дорослого типу: «Подумай, як….», «Розкажи, як ти будеш (малювати, гратися і т.п…..)», «Придумай, що потрібно для……», що створює умови для навчання планувати, програмувати свою діяльність за допомогою задуму.

Яких організаційних умов необхідно дотримуватися педагогу в період карантину та суворої самоізоляції, щоб попередити власне професійне, зокрема, емоційне вигорання?
 

Ефективно розподіліть робочий час та навантаження. Щоб працювати без виснаження та зберігати свою життєву ефективність, доцільно використовувати правило «8 годин»: 8 годин – час для роботи (з урахуванням гнучкого формату), 8 годин – час для відпочинку та особистих справ, 8 годин – для сну. Обов’язково дотримуйтеся режиму харчування, відпочинку і сну. Пам’ятайте, що в процесі робочого часу у вас зберігається час на обідню перерву.

Також, враховуючи посилений режим роботи з онлайн ресурсами, кожні 2 години важливо робити 10-15-ти хвилинну перерву для відпочинку й переключення, а також запобігання втоми чи захворювання очей. Для ефективного розподілу навантаження протягом дня важливо проаналізувати та визначити індивідуальні періоди підвищеної активності особистості. У кожної людини є свої цикли, періоди, протягом яких її сили, енергія та здатність зосереджуватися на виконуваній роботі циклічно змінюються.

Критично оцінюйте свій професійний, емоційний і фізичний стан та своєчасно звертайтеся за потрібною фаховою допомогою. Критичне ставлення до стану свого здоров’я є важливою умовою запобігання як професійного, зокрема, емоційного вигорання, так і ускладнення фізичного стану. При перших тривожних симптомах, що можуть свідчити про соматичні захворювання, зверніться на консультацію, для початку у телефонному режимі до сімейного лікаря й суворо дотримуйтеся його рекомендацій. У разі виникнення професійних питань, які викликають у вас труднощі, внутрішні/зовнішні конфлікти або спричиняють відчуття тривоги, дискомфорту, тощо, зверніться до фахового методиста чи спеціаліста на консультацію, або до колег із професійної спільноти. Своєчасне і якісне отримання професійної допомоги впливає на рівень задоволеності роботою та якість й ефективність фахової діяльності.

Створюйте умови для формування та відновлення особистісного ресурсу. Пам’ятайте, що питання збагачення особистісного і професійного ресурсу є важливим не тільки в період відпусток або у вихідні дні, а кожного дня. Включіть у режим дня ті види життєдіяльності, які дарують вам відчуття комфорту, задоволення, спокою, радості, а також підвищують рівень вашої безпеки, життєвої енергії та активності.

Дотримуйтесь правил психологічної безпеки в процесі професійної діяльності. Важливо пам’ятати, що іноді майже немає можливості вплинути на зовнішні обставини та умови, які сприяють стресу й спричиняють/можуть спричинити вигорання. Позитивного ефекту можна досягати, якщо усвідомлювати та коригувати власні індивідуально-психологічні особливості, які можуть впливати на рівень вашої стресостійкості, розвивати необхідні якості та вміння, а також дотримуватися правил психологічної безпеки з метою формування особистісного ресурсу протистояння синдрому вигорання. Дбайте про себе, щоб мати змогу піклуватися про інших!

Бажаю всім вам бути здоровими та проявити здатність і змогу ефективно працювати в дистанційному режимі. Частіше нагадуйте собі, що карантин – це тимчасово.

Будьте здорові!!!

Будьте здорові!

Для збереження здоров'я людини потрібно перебувати в гармонії з самим собою і навколишнім світом. Порушення здоров'я позначається на психологічному стані людини і навпаки.Вчені довели, що психічні і фізичні захворювання можуть бути пов'язані, нехай це і не лежить на поверхні. Прості закономірності відомі давно: наприклад, ти багато їсиш через депресію, а зайва вага підвищує ризик діабету і хвороб серця. Насправді все складніше.... Сучасні знання про здоров'я виходять далеко за рамки медицини і передбачають значні зусилля і в інших напрямках.

ЗБЕРЕЖЕННЯ ПСИХІЧНОГО, ФІЗИЧНОГО ЗДОРОВ’Я ВИХОВАТЕЛЯ ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ, ЯК УМОВА

ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

«Не варто боятися стресу.

Його не буває тільки в мертвих.

Стресом потрібно керувати,

тоді ви відчуєте аромат і смак життя»

Ганс Сельє

Останні роки характеризуються підвищенням уваги суспільства до проблем здоров’я людини, проводиться цілий ряд заходів, націлених на його зміцнення. При цьому традиційно основна увага приділяється питанням збереження фізичного здоров’я: загартовуванню, фізичній активності, раціональному харчуванню, режиму тощо. Між тим сучасні уявлення про здоров’я виходять далеко за рамки медицини і передбачають значні зусилля і в іншому напрямі.

Здоров’я є фундаментом соціально-ефективної діяльності особистості та основою якості цієї життєдіяльності, передумовою максимального розкриття можливостей кожної людини. Від формування можливостей людини (поліпшення стану здоров’я, рівня набуття знань та професійних навичок), а також їх використання для праці, відпочинку, культурної, суспільної та політичної діяльності в першу чергу й залежить ефективність розвитку людства.

Педагоги - як професійна група відзначається дуже низькими показниками фізичного і психічного здоров’я. Це пояснюється тим, що праця педагога відноситься до розряду складних, стресогенних, найбільш напружених у психологічному плані, таких, що вимагають від людини великих резервів самовладання й саморегуляції. На це є певні об’єктивні причини: комунікативні перевантаження, велике емоційне напруження, поява певних професійних деформацій, соціальна незахищеність і низький статус професії у масовому сприйманні. Крім того, професія вихователя належить до так званих хелперських (від англ. help – допомагати), оскільки пов’язана з роботою у системі "людина-людина", наданням підтримки і допомоги підопічним. Саме у вихователів дуже високий ризик психічних і соматичних реакцій на напружені ситуації в роботі. На сьогодні у Міжнародній класифікації хвороб навіть виявлено окремий стан – "професійний стрес". Один із наслідків тривалого професійного стресу – синдром емоційного згорання стан фізичного, емоційного і розумового виснаження фахівця. 

   Результати   міжнародних досліджень засвідчили, що тільки 12 педагогів із 172 опитаних (або 7,6%) почувають себе відносно здоровими, у них високий рівень працездатності і прогнозується висока стресостійкість. Слід зазначити, що 147 педагогів (77,3%) відзначили наявність порушень у власній емоційній сфері (поганий, пригнічений настрій, дратівливість, напруженість, неспокій, гнів, труднощі у керуванні своїми емоціями). За результатами тестування резерви їх організму близькі до виснаження.

Психічне здоров’я педагога є необхідною умовою його активної життєдіяльності, самореалізації, розвитку творчого потенціалу. Воно позначається на здоров’ї його вихованців і на результатах усієї навчально-виховної роботи. Стан психічного здоров’я вихователя впливає на дітей на всіх рівнях: емоційно-психологічному, біоенергетичному, інформаційному, виховному. Нездоровий педагог не може забезпечити дитині необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, ситуацію успіху. Він не зможе займатися і вихованням культури здоров’я дошкільників, оскільки у цій роботі необхідний особистий приклад. Неблагополуччя психічного здоров’я, деформації особистості педагога, прояви  синдрому вигорання, педагогічних криз безпосередньо впливають і на здоров’я дітей.

 

Тому проблема збереження й зміцнення здоров’я вихователя дошкільного навчального закладу має бути однією з пріоритетних у сфері його життєвих і фахових інтересів.

До чинників, що безпосередньо впливають на стан здоров’я вихователів дошкільних навчальних закладів, належать:

ü підвищена тривалість обочого дня;

ü висока психоемоційна напруга;

ü професійна відповідальність за результати навчально-виховного впливу;

ü особиста відповідальність за життя та здоров’я вихованців тощо.

Психічне здоров’я (емоційне благополуччя, внутрішній душевний комфорт, почуття захищеності) – основні критерії успішної діяльності вихователя дошкільного навчального закладу.

Висока емоційна напруженість педагогічної праці зумовлюється наявністю великої кількості чинників стресу:

ü високий динамізм;

ü брак часу;

ü робочі перевантаження;

ü складність педагогічних ситуацій, що виникають;

ü соціальна оцінка;

ü необхідність здійснення частих та інтенсивних контактів;

ü взаємодія з різними соціальними групами тощо.

Велика частина робочого дня вихователя дошкільного навчального закладу проходить в емоційно напруженій обстановці: емоційна насиченість діяльності, постійна концентрація уваги, підвищена відповідальність за дітей. Напружені чинники такого роду впливають на емоційне і фізичне самопочуття педагога: з’являється нервозність, дратівливість, втома, різні нездужання.

В окремих випадках емоційна напруга досягає критичного моменту, коли педагог втрачає самовладання і проявляє себе в агресивній формі (окрики, прояв гніву, дратівливості). Але професійний обов’язок зобов’язує приймати виважені рішення, долати спалахи гніву, обурення, невдоволення, відчаю тощо.

Вихователь дошкільного навчального закладу повинен уміти володіти своїми емоціями і почуттями. Зовнішнє стримування емоцій, коли всередині відбувається бурхливий емоційний процес не приводить до заспокоєння, а, навпаки, підвищує емоційне напруження і негативно позначається на здоров’ї.

Проте для вихователя важливими є такі професійні якості: терпимість, витримка, активність, оптимізм та інші, – багато в чому обумовлені його психічним здоров’ям.

Є емоції, почуття, настрої, які ведуть до здоров’я і щастя (здоров’яформувальні емоції): інтерес, радість, ніжність, задоволення, спокій, співчуття, здивування, захоплення, розчулення, замилування.

Виділяють здоров’яруйнувальні емоції: гнів, лють, смуток, заклопотаність, печаль, страх, тривожність, смуток, відчай тощо. Переважання тих чи інших емоцій у житті людини веде до здоров’я або до хвороби.

Вихователю важливо навчитися оточувати себе позитивними емоціями і протидіяти негативним. Для збереження та підтримки психічного здоров’я педагога необхідно застосовувати: позитивне мислення, оптимізм, управління емоціями, доброзичливе ставлення до людей, любов до себе та ін.

Професія педагога пов’язана з великою кількістю стресів. Стресові ситуації можуть виникнути в будь-який час у спілкуванні з дітьми, батьками, колегами.

Стрес має три стадії:

1  – тривога як реакція на виниклий стресор;

2 – стабілізація, або пристосування до нових умов;

3 – стадія виснаження (має місце, якщо нові стресогенні

умови занадто тривалі або важкі) .

Профілактика негативного впливу стресу на організм полягає в зменшенні часу або сили дії стресових факторів на людину засобами саморегуляції дихання, мислення, уяви або тонусу м’язів. Таку профілактику можна здійснювати як під час перебування в стресовій ситуації, так і одразу після виходу з неї. Це низка психокорекційних методів, що допомагають гармонізувати психоемоційний стан людини, яка страждає не стільки від стресів, скільки від їх наслідків. Один із наслідків тривалого професійного стресу – синдром «емоційного згорання» як стан фізичного, емоційного і розумового виснаження фахівця.

Рекомендації педагогічним працівникам

щодо уникнення стресових ситуацій

1. Не провокуйте агресію на себе: не говоріть «командним тоном», не використовуйте у звертанні такі вирази, як «ти повинен», «ти мусиш це зробити», не використовуйте своє становище: «я старший за віком», «мені видніше» тощо.

2. Щиро демонструйте повагу, розуміння, зацікавленість, уважно слухайте й дивіться в очі співрозмовнику.

3. Не ставте себе в позицію начальника, тобто в позицію сили.

4. Дотримуйтеся рівноправних взаємин у спілкуванні.

5. Ставте конкретні запитання та давайте конкретні відповіді.

6. Якщо відчуєте злість або гнів, з’ясуйте його реальну причину. У момент безпосереднього відчуття негативних емоцій під час бесіди чи конфлікту поставте собі запитання: «Що я хочу отримати в результаті?»

7. Умійте щиро вибачитись: «Я був неправий», «Це було нерозумно з мого боку», «Я не виявив до тебе належної уваги», «Вибач мені, ти зніяковів через мене в присутності інших людей».

8. Умійте використовувати засоби спілкування: навчіться слухати із співпереживанням; навчіться бути впевненим у собі.

9. Розглядайте проблему з точки зору іншої людини, визначте головні питання, які треба вирішити, знайдіть найприйнятніші рішення, визначте можливі альтернативні шляхи їх знаходження.

10. Умійте уникати невиправданих сподівань: не приписуйте іншим своїх почуттів, думок, учинків; навчіться коректно ставити запитання.

11. Умійте уникати помилок в оцінці інших людей: нерівність, упередженість, зверхній погляд.

Отже, педагогам необхідно уміти запобігати виникненню стресових ситуацій у професійній діяльності для збереження психічного здоров’я. Стан психічного здоров’я вихователя безпосередньо впливає на всю атмосферу дошкільного навчального закладу.

Основні напрями збереження психічного здоров’я педагога:

1. Підтримка мотивації на педагогічну діяльність.

2. Усвідомлення істини, що здоровим можна стати лише доклавши зусиль, навчившись цього особисто.

3. Психологічне забезпечення умов розвитку педагогічної гнучкості (емоційної, поведінкової, інтелектуальної);.

4. Підвищення професійної самосвідомості педагога.

5. Посилення свого життєвого потенціалу і життєстійкості.

6.Розроблення програм оздоровлення, різноманітних освітньо-оздоровчих послуг для педагогів.

7. Використання ефективних форм і методів оздоровчої роботи для проведення навчальних занять та виховних заходів, психолого-розвивальних, корекційних, оздоровчо-реалібітаційних тренінгів, метою яких є розвиток особистості, покращення стану психічного здоров’я вихователя.

Ефективним профілактичним засобом є оволодіння педагогом технікою саморебефінгу,  антистрестехнологією, або елементами антистрес-тренінгу, релаксації, антистресовой аутофіторегуляції, знаннями про антистресове харчування.

Висновки. Психічне здоров’я вихователя дошкільного навчального закладу є важливою умовою ефективності його професійної діяльності. Вихователь повинен усвідомлювати значущість власного здоров’я як найважливішої професійної цінності, необхідної умови для здійснення професійної діяльності; чітко розуміти особисту відповідальність у збереженні та зміцненні психічного здоров’я; володіти знаннями щодо профілактики порушень і збереження психічного здоров’я.

 https://vseosvita.ua/library/zberezenna-psihologicnogo-fizicnogo-zdorova-vihovatela-doskilnogo-navcalnogo-zakladu-ak-umova-efektivnosti-profesijnoi-dialnosti-9880.html

Тайм – менеджмент 

та чітка постановка цілей

 Дуже часто ми не можемо зрозуміти, де подівся час? Він спливає так стрімко, що ми не встигаємо здійснити усе задумане.  Звідси - неспокій, незадоволення, поганий настрій і пошуки винного. 

А, можливо, не у кількості часу справа, а у тому, що ми не вміємо ним розпоряджатися?

Ось кілька дієвих порад, як встигати виконати задумане і доручене.

Як почати планувати свій час?

Кожен мусить віднайти найбільш ефективні для себе механізми планування та збудувати свою систему. Основне зробити перший крок і не зупинятись коли не відразу все вдається, не опускати рук зі словами: «Це не для мене», а шукати інші шляхи і знову пробувати: бо будь-яка ситуація чи проблема, має, щонайменше, два шляхи вирішення. Постановка цілей – це чітке розуміння бажаного результату. Вони мають бути досяжні, реалістичні і визначені у часі. Навіть чітко поставлена ціль – це лише початок. Потрібно розбивати її на задачі, щодня визначати пріоритети, приймати рішення і вчитись на власних помилках, оцінювати досягнуті результати і коректувати власні плани. Нереально домогтися успіху та досягти цілей якщо не планувати свій час. Якщо людина каже, що вона пробувала правильно організувати свій час, але не виходить — це вже дзвіночок про те, що їй змінювати в житті нічого не хочеться, у неї нема конкретних цілей. Творчі особистості кажуть, що спланувати натхнення неможливо. Це неправда. Успішні творчі люди ділилися досвідом, що, якщо щодня працювати, натхнення приходить в процесі.

Що «краде» наш час?

Основні поглиначі часу — мережа Інтернет, соціальні мережі, телефонні розмови, телевізор. Потрібно вирішити для себе, скільки часу можна потратити на користування соціальними мережами в день. Оптимально — на початку дня і наприкінці. Якщо немає бажання відмовитися від серіалів чи фільмів — можна поєднати їх перегляд з корисними справами — прасуванням, прибиранням, приготуванням їжі. Аби винагородити себе цим після серйозної справи. Крадуть час корки, черги, переїзди, очікування. Цей час можна з користю використати. Треба мати в запасі кілька справ чи занять, якими можна цей час заповнити. Це читання книги, аудіокурси іноземної мови, чистка мобільного від старих повідомлень, незначні телефонні дзвінки, написання списку покупок. Щоб визначити свої особисті часопоглиначі, спробуйте протягом тижня вести хронометраж -  щоденник витраченого часу, в який слід записувати все, що займає у вас більше 5 хв. В кінці тижня підсумуйте і зробіть висновки. Стоїте в корках по 6 годин - їдьте на роботу до час-піку, зависаєте в соцмережах — заблокуйте на робочому місці доступ або ставте будильник.

Які обмеження треба ставити для себе?

Найважливіше слово у тайм-менеджменті — «НІ». Ми не вміємо відмовляти - вибачаємося, виправдовуємося. А також ми не готові без образ приймати «Ні» від інших. Навчіться вимикати телефон у той час, коли ви працюєте над важким завданням, відпочиваєте з дитиною. Немає незамінних людей, усі питання можуть вирішитися без вас.

Успішні люди планують свій день?

Успішних людей об'єднує два фактори: чітка постановка цілей, та план на день. Ніколи не починайте нової справи, якщо не закінчена попередня (хіба що це так сплановано – переключатися; тоді незакінчена справа повинна бути прописана в плані на наступний день). Потрібно навчитися делегувати. Якщо хтось може виконати роботу замість вас — доручіть її тій людині. Кожному керівникові слід пам'ятати: все, що можуть зробити підлеглі - мають робити підлеглі. Навіть якщо Вам здається, що Ви зробите цю роботу краще і швидше. Добре створювати про себе міфи. Наприклад про те, що ви ніколи не чекаєте більше 15 хвилин, нехай друзі розкажуть про це знайомим. Або міф про те, що після 6 вечора ви не вирішуєте робочі питання. Згодом це увійде у звичку для всіх і з цим будуть рахуватися.

Як правильно розподіляти свої справи?

Багато людей скажуть, що найкращі речі відбуваються спонтанно. Але планування дозволяє зекономити час, гроші, нерви. Планувати наступний день потрібно звечора. Запишіть в щоденнику чи органайзері план дня по часу. Треба виділити першочергові і другорядні завдання. Не варто вписувати нездійсненні справи, знаючи наперед що ви їх не виконаєте. Важку і неприємну справу можна розбити на менші складові. Потрібно приблизно знати час, за який ви можете виконати ту чи іншу роботу. І виходячи з цього планувати. В кінці дня потрібно оцінити зроблене: невиконані справи слід перенести на інший день чи делегувати їх виконання, а за виконані винагородити себе хорошим відпочинком. Над планами часу потрібно працювати регулярно і системно, послідовно доводячи до кінця почату справу. За 21 день вони увійдуть у звичку. За півроку планувати наступний день стане таким же звичним, як робити зарядку.

Автор: Ольга ШВЕД