Готовність до школи – мотиваційна
складова.
(батькам майбутніх першокласників, і не тільки)
Батьки частенько стикаються із питанням небажання дитини
іти до школи. Малеча цікавиться шкільними атрибутами, спостерігає за школярами,
бере участь у випускному, але йти до школи не хоче. У відповідь на запитання,
чи залишився б малюк у садочку – відповідає ствердно і радо. Такі реакції
свідчать про те, що дитина не мотивована відвідувати школу, навчання їй не
цікаве, єдине, що приваблює – перерва, під час якої можна погратися.
Якщо батьки спостерігають таку поведінку у своєї дитини –
потрібно вияснити причини її та допомогти дитині стати школярем: сформувати
інтерес до отримання знань, інтелектуальну активність. Якщо такого інтересу не
буде – може постраждати не тільки успішність, але й сформуватися відхилення у
поведінці, спричинені відставанням у навчанні та негараздами, що така ситуація
викликає.
Що ж може стати причиною втрати інтересу дитини до отримання знань?
Насамперед, це великі навантаження на
дитину, що спричиняють втому. Сучасні батьки намагаються якнайкраще підготувати
дитину до школи і перевантажують її гуртками, курсами, додатковими заняттями.
На гру не вистачає часу і сил. Дитина перевтомлюється і втрачає інтерес до
навчальної діяльності. Можливо, ви помітили у дитини млявість, дратівливість,
погіршення апетиту та сну, відсутність позитивного настрою? В такому разі
перегляньте графік відвідування усіх заходів підготовки до школи, скоротіть
список, дайте можливість дитині насолодитися літом та грою.
Часом небажання вчитися викликане страхом дитини – не справитися,
допустити помилку, не сподобатися вчителю чи однокласникам, не догодити
батькам. Такий страх виникає у дітей надто вимогливих батьків, для яких
репутація – найважливіше. Такі батьки часто висувають надто жорсткі вимоги до
дітей, не враховуючи їхніх особливостей, інтересів, бажань, часто критикують
дитину, чим ображають і принижують її гідність. Такі діти виростають
несміливими, невпевненими, із заниженою самооцінкою. Страх не справитися, не
виправдати батьківських очікувань погіршує сприймання інформації, запам’ятовування
і відтворення. Навчіться не сварити і не соромити дитину за помилки, а покажіть
дитині, що помилку потрібно сприймати як урок, як привід до пошуків правильного
рішення. Навчіть дитину не боятися просити про допомогу.
Фізична неготовність до школи (коли батьки віддають дітей
до школи, починаючи з п’яти років) також не сприяє виникненню бажання до
навчання. Якщо ступінь морфофункціональної зрілості організму низький, тобто,
розвиток скелета, рівень дозрівання нервової системи, здатність головного мозку
сприймати та переробляти інформацію недостатній, то відвідування школи може
різко негативно позначитися на здоров’ї дитини, в першу чергу – на психічному. Малий
школяр почувається невпевнено, може боліти спинка, голова, погіршується
пізнавальна активність. А це не сприяє успішності дитини в школі. А, отже,
знижує мотивацію до навчання.
Також на зниження мотивації впливають: конфлікти в сім’ї
(енергія втрачається на переживання, а не на навчання, реагування на стрес
зниженням усіх форм активності, в тому числі - навчальної), відсутність чіткої
організації дня дитини (суперечливі вимоги, безсистемний контроль, відсутність
правил), негативне ставлення батьків до школи (негативні висловлювання про
школу та вчителів, знецінювання знань). В такому випадку необхідно переглянути свою
поведінку, і, якщо дитина важливіша – налагодити сімейний уклад.
Немає мотивації до навчання і в тому випадку, коли діти
ростуть в сім’ї, де надмірно опікуються ними. Діти ростуть несамостійними, залежними від
дорослих навіть у дрібницях. Не формуються вольові якості дитини, довільна
поведінка, а, отже, і бажання вчитися. Адже можливість сприймати та засвоювати
інформацію, зосереджуватися на завданнях, виконувати вимоги вчителя,
дотримуватися правил, адаптуватися в колективі – це ознаки довільної поведінки,
тобто, вольової регуляції власних дій і вчинків. Якщо батьки не дають
можливості дитині проявляти самостійність, то мови немає й про довільну
поведінку, одну із складових формування внутрішньої позиції школяра.
Як дорослі можуть посприяти підвищенню мотивації до навчання у дітей?
Насамперед, вияснити, чому мотивація занизька або
відсутня. Для цього поспостерігайте самостійно, або проконсультуйтеся із
спеціалістом.
Підтримуйте інтерес дитини до пізнання світу, спілкуйтеся
з нею, відповідайте на запитання.
Навчіть дитину вчитися: правильно розподіляти свій час,
планувати діяльність, доводити розпочате до завершення.
Довіряйте дитині, давайте можливість виконати завдання
самостійно, не критикуйте та не принижуйте дитину в разі помилки чи невдачі.
Обов’язково знайдіть привід похвалити дитину.
Не забувайте: провідна діяльність дошкільника – гра!
Давайте можливість дитині погратися, відпочити, тобто, дозуйте навантаження.
Не вимагайте від дитини всього і одразу. Будьте
терплячими, перетворіть підготовку до школи у гру, підтримуйте дитину цікавими
розповідями про школу, не знецінюйте роль освіти.
Любіть свою дитину і вірте у неї – і дитина радо буде вчитися!
Коментарі
Дописати коментар