Кольорова психологія

 

Тривожність – притаманний людині емоційний стан, що сигналізує про небезпеку, що допомагає нам сконцентруватися на тому, щоб її уникнути. Однак, тривога – відчуття не конкретне, це як передчуття страху, загрози. І ці відчуття погано впливають на наше життя та діяльність, дезорганізують, заважають нам виконувати повсякденні обов’язки, відволікають від улюблених занять та від спілкування.

З початком повномасштабного вторгнення наше життя наповнилося тривогами та страхом, що є природньою реакцією психіки на стреси різного рівня. Неприродньо для психіки те, що ці стреси постійні, тривога надмірна, і важко знайти спосіб, щоб заспокоїтися.

Ми по різному реагуємо на тривогу. Найчастіше, застосовуємо способи заспокоєння, які були ефективними у мирний час. Але, якщо тривога надмірна, тобто: заважає нам виконувати щоденні справи, накочується тоді, коли реальних підстав для тривожності немає, або людина суттєво перебільшує небезпеку, потрібно просити про допомогу у фахівця.

Дорослим потрібно пам’ятати, що їх емоційний стан постійно сканується дітьми та впливає на них. Дитина відчуває неспокій батьків і сама стає тривожною, неспокійною, погіршується сон та апетит, з’являється плаксивість, дитина не хоче залишатися без батьків, не хоче іти у садочок. Тому постійно потрібно пам’ятати, що від нас залежить благополуччя та спокій дитини та вчасно вживати заходів для власного заспокоєння.

Які ж правила ми самі можемо застосувати, щоб знизити рівень тривожності?

Насамперед, обмежити потік інформації, залишивши тільки офіційні її джерела, та переглядаючи їх у певний час. Дотримуватись режиму дня, виконувати щоденні рутинні справи, намагатися більше рухатися та бувати на свіжому повітрі, вчасно лягати спати.

Якщо тривожність накочується, потрібно використати техніки, що допомагають заспокоїтися, відновити емоційну рівновагу.

Кожного дня потрібно знаходити час для відновлення сил, енергії. Для цього підійдуть найпростіші способи.

Ми поступово звикаємо до тривог, до небезпек, не реагуємо на попередження, не спускаємося в укриття.

Але, потрібно пам’ятати, що тривожність – захисне відчуття, не слід ним нехтувати, якщо є дійсна загроза для життя.