Кольорова психологія

 Як дитина реагує на казку? Які висновки робить для себе? Які казкові образи залишаються в пам’яті?

Для того, щоб відповісти на ці питання, необхідно уявити собі хоч би найпростішу схему розвитку мислення дитини. До двох років дитина проходить першу стадію інтелектуального розвитку, названу сенсомоторною. Це стадія, на якій дитина опановує своїми сенсорними і моторними діями, пізнаючи навколишній світ через органи чуттів, рух власного тіла і маніпуляції з предметами. На неї впливає тільки те, що вона безпосередньо відчуває, бачить, чує. Для однорічного немовляти найважливіше - доповзти, долізти, дійти до наміченої мети, схопити, спробувати на смак, обмацати, постукати об підлогу, розібрати, зламати і так далі. Таким чином, у цьому віці дитина може «подумати» про те, що знаходиться або нещодавно перебувало у зоні її безпосереднього сприйняття. Перший рік життя дитини - це період, коли найбільше значення для розвитку її мислення має звернений до неї материнський фольклор: колискові пісні, в яких звучить мотив бажаності дитини, її включеності в навколишній світ, і пестушки, вірші, що закликають до ігор з різними предметами, до руху, розвитку і усвідомлення нею власного тіла, її положення в просторі.

Між роком і двома у дитини розвивається здатність утримувати в пам'яті власні побутові дії з предметами і найпростіші дії казкових персонажів. Дитина може «подумати» про те, що вона відчувала, бачила, робила і запам'ятала. Це вік, коли дітям дуже подобаються побутові казки про тварин, так як вони близькі дитині емоційно за світовідчуттям: світ дорослих, з його складними законами, правилами та обмеженнями, поки мало доступний для дитячого розуміння. Дитина не любить повчань, а казка не вчить безпосередньо. Казка пропонує дитині образи, за допомогою яких вона засвоює життєво важливу інформацію в умовах безпеки і відсутності тиску з боку дорослих. Діти з задоволенням, слідом за дорослими, наслідують рухи і звуки, що видаються казковими тваринами, їх дії з різними предметами, що допомагає дитині винаходити нові способи взаємовідносин з навколишнім предметним і живим світом.

Між двома і п'ятьма роками по наростаючій починає розвиватися здатність дитини образно мислити і фантазувати. Інакше кажучи, до двох-трьох років мозок дитини готовий до сприйняття чарівних казок. Дитина може «думати» про відокремлений від її дій образ. Однак саме це досягнення інтелектуального розвитку дитини може стати причиною виникнення страхів, пов'язаних з персонажами чарівних казок. Батькам необхідно звертати увагу на улюблених і нелюбимих дитиною персонажів, що допоможе їм вчасно виявити психологічну проблему малюка, якщо вона існує, і вчасно скоригувати розвиток. Так як фантазія дитини цього віку поки не має чіткого вектора, і її легко направити як в позитивне, так і в негативне для розвитку дитини русло, важливо почати читання чарівних казок з творів, що мають простий сюжет, коли в результаті послідовно розвинених подій настає щасливий кінець. Сприйняття казки має сприяти підвищенню в дитини впевненості в собі, у своєму майбутньому, а не лякати її. Краще підбирати казки з відкритим сюжетом, куди батьки та дитина можуть внести власні зміни по ходу дії, що допоможе дитині в образній формі висловити свої потреби. Таким чином, у віці від двох до п'яти років головне - щоб казка мала сенс для самої дитини, а не сама по собі, тобто вона повинна збагатити її життя, а не налякати малюка і обмежити його розвиток. Крім того, казка може допомогти знайти шляхи вирішення усвідомлюваних і не цілком усвідомлених сімейних проблем.

Між п'ятьма і сімома роками дітям можна читати будь-які казки, сюжет яких заволодіває увагою дитини, збуджує її допитливість, розвиває інтелект, і, головне, допомагає зрозуміти свої бажання та емоції. Тобто, цей твір має зачіпати всі сторони особистості дитини: мислення, уяву, емоції, поведінку. У цьому віці дитина продовжує шукати в казці вирішення своїх насущних проблем. Тепер малюк може «подумати» про те, чого немає насправді, несучись у своїх фантазіях в бажану реальність. Однак у фантазіях дитини можуть у гіпертрофованій формі відбиватися бажання і потреби, які відкрито висловлювати вона боїться. Тому так важливо, щоб в дитячо-батьківських стосунках завжди були присутні чуйність, довіра, доброзичливість, щирість і відкритість. Читаючи або придумуючи казки, батьки разом з дітьми потрапляють в чарівний простір, де їм надається можливість проявити ці почуття і стати ближчими один до одного.

Дорогі матусі і татусі! Розуміти зміст казкових образів так, як це роблять діти, і навчитися складати казки не так уже й складно: треба тільки безстрашно заглянути в чарівне дзеркало старої бабусі-казки і побачити там своє відображення.