Кольорова психологія

 Сьогодні у садочку почався Тиждень психолога та психології. Для дошкільників психологічний супровід починається із формування атмосфери емоційного благополуччя та позитиву. Спокійна та врівноважена дитина набагато краще сприймає все нове та цікаве, що взнає від педагогів.

Емоційне благополуччя важливе для кожної людини, особливо для дитини. Емоційне благополуччя – одна з базових якостей життя людини, важлива умова збереження фізичного та психічного здоров’я. Його фундамент закладається в дошкільному віці та є необхідною умовою розвитку дитини.

Емоційне благополуччя – базове почуття емоційного комфорту, що забезпечує довіру й активне ставлення до світу. Воно проявляється в переважному позитивному тлі настрою, у стилі переживання результатів дій, успіхів і невдач у розвитку пізнавальної мотивації, у ставленні до оцінки дорослого, у розвитку самоконтролю, переживанні сімейної ситуації. Забезпечується емоційне благополуччя проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитивно-емоційного ставлення до неї.  Чеський психолог Зденек Матейчик пише, що «родина – це середовище, в якому задовольняється фундаментальна потреба маленької людини бути прийнятою всерйоз і бути шанованою».

Саме в родині задовольняються провідні потреби дитини – дошкільника:

·                 у любові та прийнятті;

·                 у розумінні й повазі;

·                 у довірі до навколишнього світу;

·                 у нових враженнях;

·                 у самостійності;

·                 у ритмічній організації життя.

Способи задоволення емоційних потреб дитини:

·                 контакт очей;

·                 тілесний контакт;

·                 пильна увага;

·                 дисципліна, режим;

·                 приклад дорослих;

·                 забезпечення самостійності.

Щоб знати, чи комфортно почувається дитина, потрібно вміти розрізняти прояви емоційного благополуччя й неблагополуччя.

Емоційне благополуччя дитини виражається в таких її рисах:

·                 довіра до світу;

·                 здатність проявляти гуманні почуття;

·                 уміння співпереживати й відчувати стан іншої людини;

·                 наявність позитивних емоцій і почуття гумору;

·                 здатність і потреба в тілесному контакті; почуття подиву;

·                 варіативність поведінки;

·                 здатність до позитивного підкріплення себе та власних дій;

·                 упевненість в собі;

·                 уміння знаходити спільну мову з іншими людьми.

Риси, що сигналізують про емоційне неблагополуччя дитини: схильність ображатися; вразливість; жадібність, егоїзм; страхи, тривожність; агресія, жорстокість; некерованість; замкнутість; байдужість; відсутність інтересу до будь – чого.

Що ж порушує емоційне благополуччя?

Дитина відчуває емоційне неблагополуччя, якщо:

·                 не одержує досить любові від своїх батьків, особливо від матері;

·                 відчуває непогодженість у вимогах до неї;

·                 відчуває велике, невідповідне віку навантаження;

·                 у родині панує не гармонійний стиль виховання;

·                 у родині панує неблагополучна атмосфера;

·                 одержує недостатньо інформації;

·                 відчуває надмірну суворість батьків або дорослих.

Емоційне благополуччя забезпечується проявом турботи дорослого й демонстрацією дитині свого позитивно – емоційного ставлення до неї. Дотримання батьками певних нескладних правил сприяє створенню атмосфери емоційного благополуччя дитини в родині:

·                 прийняття дитини з її позитивними і негативними якостями;

·                 створення в родині безпечної атмосфери, наповненої позитивними емоціями;

·                 заохочення та стимуляція розвитку всіх здібностей дитини;

·                 включення в дитяче життя;

·                 підтримка успіхів дитини;

·                 вираження своїх почуттів: ділитися почуттями – значить довіряти;

·                 вирішення конфліктів конструктивними способами;

·                 використання в повсякденному спілкуванні привітних фраз;

·                 прояв любові у вигляді фізичних дотиків: обіймати слід не менше 4, а краще – 8 разів щодня.

І потрібно просто любити дитину!

Як наслідок, у дитини з’являється почуття емоційного комфорту, виникає прихильність до дорослого, який цей комфорт забезпечує, що дає дитині впевненість у стосунках зі світом. І дитина «виростає впевненою людиною, яка вірить у свої сили, і щасливою людиною, яка завжди зуміє реалізуватися» (Зденек Матейчик).